ПОПЛЯ́МКАТИ, аю, аєш, док. Плямкнути кілька разів; плямкати якийсь час. Узяв він пляшку, налив чарку, вилив у рот, кутуляв, кутуляв, розводивши якось чудно очима, ковтнув, поплямкав (Мирний, І, 1949, 245); Туманов, що сидів над розпочатою банкою консервів, якось насторожено поплямкав губами. Солодкий присмак заставив його упустити консерви (Панч, І, 1956, 125).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 212.