ПО́ПОВЗ, у, ч. Один рух або один перехід, зроблений повзучи. Я загубив навіть уяву, куди ми йдемо, — стільки було поворотів, поповзів, паролів, відгуків (Ю. Янов., Київ. опов., 1948, 6).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 212.