ПО́ПОВЗКИ, присл., рідко. Те саме, що по́повзом. [Керім:] Ш-ш… Отуди пурхнув. Убік куреня. Падай! (Знову падають. Потім поповзки зникають) (Баш, П’єси, 1958, 199).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 212.