ПОПОВИКИДА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм. Викида́ти багато разів; ви́кидати багато; // у сполуч. із сл. гроші, розм. Витрачати багато разів, витратити багато на що-небудь зайве. — Щоб твого батька так кістки з домовини повикидало, як поповикидав Карпо фурманам грошей, тебе по городу шукаючи! — накинулася фурія на мою гостю (Л. Янов., І, 1959, 327).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 213.