ПОПОВИ́СІ́ТИ, ви́си́ть, док., розм. Висіти багато разів; висіти тривалий час. * Образно. — Це не попередження, а просто — зауваження моряка, що трохи забагато поповисів на ниточках над смертю (Ю. Янов., II, 1958, 113).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 213.