ПОПОГАТИ́ТИ, ачу́, а́тиш, док., розм. Гатити багато разів; гатити тривалий час. Попогативши в двері чимало часу і не чуючи в хаті ніякого руху, вони зрозуміли, що сталося щось страшне (Сам., II, 1958, 311).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 215.