ПОПОДИВУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док., розм. Дивуватися тривалий час; надивуватися дуже. Метка цеглина одбила і в ції [цієї ящірки] хвоста. І знову хлопці постояли коло зеленого [хвоста] і поподивувалися як хвіст, мов невеличка рибка, тріпався, перекидався (Мирний, І, 1954, 256).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 216.