ПОПОДУ́МАТИ, аю, аєш, док., розм. Думати багато разів; думати тривалий час; подумати добре. Двері тихо відвела [Маруся), Поподумала, ввійшла, Богу помолившись (Бор., Тв., 1957, 65); — Так ти таки надумав що-небудь? — Аякже! Мало я поподумав цю зиму? (Л. Янов., 1, 1959, 187).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 216.