ПОПОЖУРИ́ТИСЯ, журю́ся, жу́ришся, док., розм. Журитися тривалий час; нажуритися добре. Один багатий парубок, ще й сирота, та дівчину піддурив. Що вона попожурилась! (Барв., Опов.., 1902, 58).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 216.