ПОПОЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док., перех. і неперех. Полювати якийсь час. Мені сказали, що в лісі багацько вальдшнепів, і я на другий день пішов пополювать (Стор., І, 1957, 144); — А в мене сила лосів, — відгукнувся через стіл Конецпольський. Я гадаю, що пишне панство не відмовиться на них пополювати (Тулуб, Людолови, І, 1957, 97); Одної благодатної осені ми з приятелем вирішили пополювати дикі гуси, як слід, по-справжньому (Вишня, II, 1956, 184).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 218.