ПОПОЛІРУВА́ТИ, у́ю, у́єш. перех. Док. до полірува́ти. Сергій урочисто вніс у кімнату дбайливо зроблену полицю для книжок. Він її добре пополірував (Коп., Земля.., 1957, 191).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 217.