ПОПО́СТИ́ТИСЯ, о́щу́ся, о́стишся, док. Поститися якийсь час. [Гнат:] Прийшлося цілий день коло сіна робити, не куривши.. [Панько:] Невелика біда, що троха попостився (Фр., IX, 1952, 341).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 221.