ПОПОТАРАБА́НИТИ, ню, ниш, док., розм.
1. неперех. Тарабанити тривалий час.
2. перех., перен., фам. Носити що-небудь багато разів, тривалий час. [Макуха:] Попотарабанили б ви ці лантухи на башту та з башти. У мене аж сорочка на тілі облипла! (Мам., Тв., 1962, 384).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 221.