ПОПО́ШТУВАТИ, ую, уєш, перех., діал. Док. до по́штувати. — Чом же ви, тату, не попоштували нас тими райськими яблуками? — питали дочки (Н.-Лев., І, 1956, 373); [Палажка:] Ну що ж ми забалакались? Чим би тебе попоштувать? Стривай! Я зараз меду принесу, а ти посидь (К.-Карий, І, 1960, 187).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 222.