ПОПРА́ВИТИ1 див. поправля́ти.
ПОПРА́ВИТИ2, влю, виш; мн. попра́влять; док. Правити кіньми якийсь час. Максим.. зручніше вмощується біля візника. Його аж підмиває хоч трохи поправити кіньми (Стельмах, І, 1962, 215).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 222.