ПОПРАСУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. і без додатка.
1. Док. до прасува́ти. Як білизна випрана і висушена, то візьмуть [кузинки] і попрасують (Фр., III, 1950, 98); — Зручно, коли я завтра прийду до тебе і попрасую свої шмаття тут електричною праскою? (Коп., Земля.., 1957, 257).
2. Прасувати якийсь час.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 224.