ПОПРИГИНА́ТИСЯ, а́ється, а́ємося, а́єтеся, док. Пригнутися (про якусь кількість осіб). Галя й Мотря сиділи собі та мовчки пряли. У кожної.. так тяжко було на серці, що вони аж попригиналися до гребенів (Мирний, І, 1949, 408); Як ось батько: — Козаки! Я зирк у вікно: летять, попригинались на конях (Тесл., З книги життя, 1949, 74); Хлопці стали під стіну, попригиналися. Марко став їм на спини, зазирнув крізь розбите вікно в церкву (Мик., II, 1957, 451); // Похилитися (про рослини). Туман розвіявся, але надворі було холодно, пожовкла трава попригиналася під важкою росою (Юхвід, Оля, 1959, 85).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 226.