ПОПРИПАДА́ТИ, а́є, а́ємо, а́єте, док.
1. Припасти, щільно притулитися до кого-, чого-небудь (про всіх або багатьох). Граната, метляючись у повітрі, полетіла вперед. Німці поприпадали до землі (Ю. Янов., І, 1958, 337); Поприпадали до коней козаки (Кач., II, 1958, 496); Гречка кинувся до віконечка перший, за ним до шибки поприпадали жінки (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 93).
2. чим. Покритися з поверхні пилом, землею і т. ін. (про все або багато чого-небудь, усіх або багатьох). Книжки в кутку пилом поприпадали (Вас., Талант, 1955, 44).
3. рідко. Випасти на долю всіх або багатьох (кожного зокрема).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 228.