ПОПРИРОСТА́ТИ, а́ємо, а́єте, док.
1. Прирости до чого-небудь, зростися з чимсь (про все або багато чогось). *Образно. Свище метал, бійці поприростали животами до землі, тіло не може відірватись від неї (Гончар, Циклон, 1970, 119); *У порівн. Робиш, щоб було що їсти; їси, щоб здужав робити. Отака-то весела хліборобська доля!..А проте — живуть [люди] цілі довгі-предовгі віки, копаються в ситній землі, мов поприростали до неї… (Мирний, II, 1954, 110).
2. перен. Стати нерозривно з’єднаним з ким-, чим-небудь, звикнути, прив’язатися до когось, чогось (про всіх або багатьох).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 229.