ПОПРИСТАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., перех.
1. Приставити до чого-небудь усе або багато чогось. Поробила [Катря], що треба, поприставляла до вогню горщики (Гр., II, 1963, 433); // до кого. Наказати багатьом прислужувати комусь. — До моїх жінок, що їх є в мене аж тридев’ять, поприставляв [француз] і дівок, і прачок, і кухарок (Кв.-Осн., II, 1956, 246).
2. Доставити куди-небудь усе або багато чогось, усіх або багатьох.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 229.