ПОПРОГЛЕ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, док., перех., діал. Прогледіти (очі, вікна), довго й марно виглядаючи кого-, що-небудь. Усі вікна попрогледжувала, його визираючи (Барв., Опов.., 1902, 121).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 233.