ПОПРОКИДА́ТИСЯ, а́ється, а́ємося, а́єтеся, док. Прокинутися після сну (про всіх або багатьох); проснутися. Попрокидалися діти, повставали, зараз — їсти (Сл. Гр.); От і попрокидались птичі самочки, лупнули очицями, зацмокали носиками… (Кв.-Осн., II, 1956, 40); В понеділок раненько попрокидались гості й балакали, лежачи в клуні на сіні (Н.-Лев., III, 1956, 76); // перен. Сповнитися рухом, звуками тощо (про ліси, луки і т. ін.). Весною.. усе попрокидалось після довгого сну (Барв., Опов.., 1902, 144).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 233.