ПОПРОРИВА́ТИСЯ, а́ється, а́ються, док.
1. Порватися (про все або багато чогось; у багатьох місцях). Синя китаєва молдавська куфайка на ньому вся попроривалась, неначе він біг через терен або через гущавину в лісі (Н.-Лев., III, 1956, 268).
2. Лопнути, прорватися (про пухирі, нариви, гнояки і т. ін.). Припале порохом сухе груддя дороги впиналося в ноги, як гострі камінці. Пухирі попроривалися, і в них понабивався пісок (Кол., Терен.., 1959, 377).
3. перен., розм. Незважаючи на перешкоди, проникнути куди-небудь (про всіх або багатьох).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 234.