Слово "попрощати" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ПОПРОЩА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., діал., рідко. Попрощатися з ким-небудь. Максим хотів попрощати боярина й його доньку і звернути додому (Фр., VI, 1951, 28); Коли Соня попрощала добродійку, не спішилася додому (У. Кравч., Вибр., 1958, 416); // перен. Залишити кого-, що-небудь, поїхати звідкись, розлучитися з кимсь. Не один партизан попрощав свій загін Біля кров’ю залитих Ейларових стін (Перв., З глибини, 1956, 28).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 237.