ПОПРЯ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ПОПРЯ́ТАТИ, аю, аєш, док., діал. Прибирати, робити порядок де-небудь. Обидві взялись попрятувати тощо, і мовчки збили такий копіт, наче по хаті сто гусей літало (Свидн., Люборацькі, 1955, 191); — А з ким то паннунця так розмовляють? — почувся нараз від дверей голос старої служниці, що ввійшла, щоб попрятати в Целиній світличці (Фр., II, 1950, 290).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 238.