ПОПРІКА́ННЯ, я, с., перев. мн., розм., рідко. Докори, дорікання. Хмельницький уловив виразні попрікання дружини за таке безсердеччя [безсердечність] її мужа, коли він перебуває у себе вдома поза службовими артикулами староства (Ле, Хмельницький, І, 1957, 19).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 231.