ПОПРІ́ТИ, і́є, док.
1. Зіпсуватися від надмірної вологості й тепла. Попріли усі стоги (Сл. Гр.); Думали було гречку змолотить, коли кинулись до неї, аж вона чисто попріла (Україна.., І, 1960, 315); — Пшениця — перший сорт, та жаль… підтекла, попріла вся (Гончар, II, 1959, 160); // Набути стану запалення від перегрівання й поту (про шкіру).
2. Упріти, вкритися потом (про всіх або багатьох).
3. над чим, перен., розм. Докласти чимало зусиль, виконуючи яку-небудь роботу.
4. кул. Зваритися, упріти (про страви).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 231.