ПОПУ́КАТИ, аю, аєш, док., діал.
1. Полопатися, потріскатися, луснути (про все або багато чогось; у багатьох місцях). Попукають шибки у зимі [взимку] (Сл. Гр.); Ех, як підскочить Яків, як хрясне економом об землю. Аж латки на нім попукали. А сам тікати (Хотк., Довбуш, 1965, 240).
2. Постукати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 239.