ПО́ПУСТ, у, ч.
1. Те саме, що по́пуск 1. — Пане ксьондзе, при всій шанобі до вас, я вважаю, що ваша тактика є злочинний попуст (Тулуб, Людолови, І, 1957, 23).
2. розм. Полегшення фізичного або душевного стану. Пані все нездужає та нездужає: ні смерті, ні попусту (Фр., II, 1950, 377).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 242.