ПОПУ́ТНО. Присл. до попу́тний. Розвідники йшли на галопі, попутно з променем, по віхах сонця — вперед, вперед… (Гончар, III, 1959, 434); Попутно він взявся доставити з Долини Рошкевичам пошту (Кол., Терен.., 1959, 329).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 242.