ПОПІ́ВНА, и, ж., розм. Попова дочка. [Наталка:] Шукайте собі, добродію, в городі панночки; чи там трохи єсть суддівен, писарівен і гарних попівен? Любую вибирайте… (Котл., II, 1953, 7); Отець Вікентій з розмов отця Миколая ще раніше довідався, що в нього є три дочки на відданні.. От хай прийде до них — і побачить всі достоїнства молодих і скромних попівен (Стельмах, І, 1962, 265); * У порівн. Пишається, як попівна в гостях (Номис, 1864, № 2491).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 200.