ПОПІДВО́ДИТИ, джу, диш, док., перех.
1. Підвести багатьох до кого-, чого-небудь (по одному або групами).
2. Намалювати смуги знизу або з країв чого-небудь у багатьох місцях; // Накласти косметичну фарбу смугами (про багатьох; у багатьох місцях). На спині підмостив [Сашко] невеличкий горб, щоб виглядати сутулим. Потім попідводив зморшки на лобі і біля рота (Сміл., Сашко, 1957, 214); * У порівн. — Жовтий [Зінько], як віск, а худий, як скіпка, ще й очі позатягало, а під їми [ними] мов хто чорним попідводив (Гр., II, 1963, 483).
3. Підняти багато чого-небудь догори. Виноград, весінньої пори Діждавши знов, почувся враз на силі І попідводив лози догори (Вирган, В розп. літа, 1959, 105); // Вивести з лежачого або опущеного положення що-небудь (про багатьох). Всі матушки попідводили голови й глянули на вікно (Н.-Лев., III, 1956, 116); Попідводити руки.
4. Звести на ноги, в сидяче або напівсидяче положення багатьох.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 202.