ПОПІДГИНА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Підігнути що-небудь (про багатьох); підігнути багато чогось. Посідали, попідгинали ноги (Сл. Гр.); Пси, попідгинавши хвости, юрмилися біля людей (Ле, Хмельницький, І, 1957, 302).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 202.