ПОПІДЧИЩА́ТИ, а́ю, а́єш і ПОПІДЧИ́ЩУВАТИ, ую, уєш, док., перех.
1. Підчистити що-небудь (про багатьох); підчистити багато чого-небудь. Дійшла [Килина] краю до шляху, завернула коней, плашки попідчищала, а тоді стала — глянула (Головко, І, 1957, 339).
2. розм. Зшкребти, стерти що-небудь, підправляючи (про багатьох); зшкребти багато чогось, у багатьох місцях. То було писар, коли тільки побачить, що суддя у колегію йде, зараз і хова усі бумажки [папери], а то він їх усі зараз і попідчищує (Кв.-Осн., II, 1956, 179).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 206.