ПОРА́НИТИСЯ1, нюся, нишся, док. Заподіяти собі рану (рани). Часто трапляється, що, працюючи на полі, доводиться поранитися (Лікарські рослини.., 1958, 22).
ПОРА́НИТИСЯ2, нюся, нишся, док., розм., заст. Прибути дуже рано, поквапитися з чимсь; настати рано. — Тільки не поранься вийти: дослухай усе, а тоді вже й виходь (Гр., І, 1963, 460); Весна так поранилась, що в балках Сніг підійшов водою Важкою, темною (Мисик, Тв., 1963, 25).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 247.