ПОРА́НОК, нку, ч., діал. Ранок. Другої днини.. я покидав руснацьке село, розбуджене до праці чудовим літнім поранком (Коцюб., І, 1955, 261); До поранку йшли розмови… Скільки віри та надій! (Граб., І, 1959, 397).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 248.