Слово "поривання" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ПОРИВА́ННЯ 1, я, с. Дія за знач. порива́ти1 1 і порива́тися1

1.

ПОРИВА́ННЯ2, я, с. 1. Дія за знач. порива́тися2 1. Поривання вперед — це було єдине, що вони [бійці] усвідомлювали, чим жили (Дмит., Наречена, 1959, 120); // Стрімкий рух вперед або вгору. Медже підводить очі. Журавлі. Летять у вирій трикутним ключем.. Все тіло — поривання вперед (Тулуб, Людолови, II, 1957, 435).

2. Нестримне бажання, прагнення зробити що-небудь, досягти певної мети. В атмосфері, повній палких речей, сміливих поривань, надій, енергії, повній безкрайої віри в ідею та власні сили, зогрітій юнацьким запалом, гарно почувається молодіж (Коцюб., І, 1955, 171); В навчанні Захар виявляв такі успіхи й такі поривання все знати, що вчителі пророкували йому велике майбутнє науковця (Ле, Право.., 1957, 14); // Потяг, схильність до чого-небудь. В моїй душі завше жили поривання до вищої творчості (Сам., II, 1958, 314).

3. Раптове збудження, піднесення, приплив енергії; запал. В. І. Ленін підкреслював,.. що будівництво соціалізму вимагає не короткочасного поривання, а тривалого напруження сил, ентузіазму, безперервної праці над самим собою, героїзму повсякденної дії (Рад. літ-во, 9, 1967, 10); // Бурхливий вияв почуттів. Трупи угледівши мертві й потоки пролитої крові, Мало не скрикнула няня, велике побачивши діло, Та Одіссей її стримав, її перебив поривання (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 377); — Син, — сказали. — Син! І в цьому слові Всі злились надії і чуття, Поривання світлої любові, Серця невгамоване биття (Шпорта, Ти в серці.., 1954, 137).

◊ Порива́ння душі́ (се́рця) — почуття і прагнення людини. На людину, яка вперше з нею зустрічалася, вона справляла враження розумної, культурної дівчини з високими, романтичними пориваннями душі (Руд., Вітер.., 1958, 32); Вона [А. Кареніна] лише людина. Людина, в якій живі, природні поривання серця не придушені мертвотним законом існуючого світоустрою, не втратили свого голосу, своєї сили, а, навпаки, віднайшли своє людське і людяне звучання (Рад. літ-во, 4, 1963, 128); Люди віддають своїй Вітчизні найкращі поривання душі, свідомо йдуть на смерть заради її життя, слави й процвітання (Ком. Укр., 11, 1964, 32).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 252.