ПОРИ́ВНО. Присл. до пори́вний 1-3. Поривно сходилися лави в громах пекельних батарей, і кров’ю зрошували трави бійці за щастя всіх людей (Сос., II, 1953, 384); Артем здригнувся і розплющив очі.. Потім поривно звівся і сів на постелі (Головко, II, 1957, 443); Серце Ніни Черкашиної б’ється поривніше, гарячіше стає в грудях (Шиян, Гроза.., 1956, 69); Катерина.. поривно обіймає Дмитра за шию, міцно стискує в обіймах, цілує (Збан., Переджнив’я, 1960, 51).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 255.