ПО́РИСТИЙ, а, е.
1. Укритий порами (про шкіру).
2. Який має у своїй структурі багато дрібних порожнин (про матеріал, грунт і т. ін.). — Бачили берег дніпровський у Бориславі? — каже Жаров. — Вапняково-шаруватий, пористий, аж дірчастий. Отакі грунти тут на всьому березі… (Минко, Вибр., 1952, 416); — Відомо, що понтійські вапняки дуже пористі, — гаряче продовжував Мурашко (Гончар, Таврія, 1952, 240); Найгірше проводять теплоту: шерсть, волосся, пір’я птахів, папір, картон, азбест, корок та інші пористі тіла (Фізика, II, 1957, 24).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 257.