ПОРОЗ’ЇДА́ТИ, а́є, док., перех. Роз’їсти багато чого-небудь, у багатьох місцях, спричинитися до появи багатьох виразок і т. ін. (перев. про їдкі речовини). Це якесь мило погане: гляньте, як руки пороз’їдало (Сл. Гр.); Поклавши вимоклі, набряклі в холодній воді ноги на лавку, Гнат, при світлі печі, роздивлявся виразки — болото пороз’їдало (Горд., II, 1959, 204); // безос. — Ноги тобі пороз’їдає, руки пороз’їдає, а ти все бродиш, лазиш по багнищах та лиманах, бо це твій хліб (Гончар, II, 1959, 409).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 272.