ПОРОЗБІГА́ТИСЯ, а́ємося, а́єтеся, док. Розбігтися, побігти в різні боки (про всіх або багатьох). Собаки порозбігались у сторони та аж виють (Мирний, І, 1954, 90); Аж ось дівчата самі порозбігались, з реготом плигаючи через калюжі (Григ., Вибр., 1959, 440); Був він [Одіссей] жахливий на вигляд, обліплений тванню морською; В трепеті врозтіч усі по берегу порозбігались (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 117); * Образно. Мені не до писання, бо і часу не було, та й мене самої все одно що не було, так мої думки в різні сторони порозбігалися (Л. Укр., V, 1956, 156); // розм. Роз’їхатися в різні місця, оселитися в різних місцях. Вони згадали за колишніх своїх приятелів, що тепер порозбігались на різні сторони (Сміл., Зустрічі, 1936, 15); // розм. Повтікати, залишивши когось, яку-небудь роботу, справу і т. ін. — Де ті люди в мене? Чисто всі порозбігались, неначе їх який нечистий києм порозганяв! (Н.-Лев., III, 1956, 55).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 270.