ПОРОЗВ’Я́ЗУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Розв’язати все або багато чого-небудь, усіх або багатьох. Панни порозв’язували білі хустки з лобів, потім порозв’язували здорові теплі хустки (Н.-Лев., II, 1956, 70); Порозв’язувавши свої вузли, жінки незабаром стали підобідувати хлібом та овечою бринзою (Гончар, II, 1959, 292).
◊ Порозв’я́зувати язики́ — те саме, що Розв’яза́ти язи́к (язики́) (усім або багатьом, про всіх або багатьох) (див. розв’я́зувати). Горілка порозв’язувала язики. Той журиться вголос за своїми: як там жінка, діти? Той розказує про зрадливу дівчину (Мирний, II, 1954, 125).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 271.