ПОРОЗДМУ́ХУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Роздмухати багато чого-небудь. * Образно. Прохукав св. Юр шибку на небі, пороздмухував зорі і дивиться на свою резиденцію на землі (Козл., Щури.., 1956, 55).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 272.