ПОРОЗКА́ЗУВАТИ, ую, уєш, док., перех., про що, розм. за що, також з підрядним додатковим. Розказати багато чого-небудь; порозповідати. — Ет, мамо! будьте ласкаві, тепер покиньте мене: потім порозказую геть усе (Крим., А. Лаговський, II, 1905, 25); Не криється баба [знахарка]: тільки зачепи — вона тобі повну торбу розкаже.. Ото слухають, слухають дівчата, та: «Бабо-бабо! От ми од вас хліб одіб’ємо — нащо все порозказували?» (Дн. Чайка, Тв., 1960, 25); // Розказати багатьом що-небудь. Ці панни порозказують всім у цілому повіті за дикий бал (Н.-Лев., II, 1956, 72).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 273.