ПОРОЗКРИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Розкрити все або багато чого-небудь; // Розгорнути (книжки, зошити і т. ін.). Вазочку помітила вона, коли підійшла до столу, щоб скласти альбоми, які порозкривала перед Василем (Грим., Незакінч. роман, 1962, 92).
2. Відкрити роти, дзьоби, очі (про людей, тварин). Вони [пташенята] сидітимуть кружка, повитягавши шиї і порозкривавши дзьобики (Тют., Вир, 1964, 202); Обоє вони міцно затиснули вуста, надмірно широко порозкривали очі, наче з переляку (Кучер, Трудна любов, 1960, 24).
3. Стягнувши, знявши ковдру і т. ін. з кого-, чого-небудь, розкрити всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 274.