ПОРОЗЛІТА́ТИСЯ, а́ємося, а́єтеся, док.
1. Розлетітися в різні боки, у різних напрямках (про птахів, комах; про пір’я і т. ін.). Сова сиділа на престолі, ждала коронації і дивувалася, чого се нараз усі птахи порозліталися (Фр., IV, 1950, 105); // перен., розм. Роз’їхатися в різних напрямках, оселитися в різних місцях (про людей). — Викохай, вигляди, вирости дітей, а вони візьмуть та й порозлітаються й покинуть тебе саму на старість, як сироту, — говорила мати, плачучи (Н.-Лев., III, 1956, 83); — Багато літ бідували ми, сину, в своїх горах, на гірських грунтах, по світу порозліталися, мов горобці, шукаючи свого щастя-долі (Чорн., Визволення, 1949, 87).
2. розм. Розбитися на частини, розтрощитися від удару, вибуху (про все або багато чого-небудь). Сталеві ковпаки дотів порозліталися геть, потріскавшись під ударами, як крихкі дзвони (Гончар, III, 1959, 418).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 274.