ПОРОЗПРАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., перех. Розправити (ноги, крила і т. ін.) (про багатьох). Одні [бджоли] лазили по кориту, другі сиділи на соломинках і, видно — обпившись, порозправляли крила (Мирний, І, 1954, 281); // Розпрямити гілки (про дерева). Гарно було у садочку після дощу: пташечки щебетали, дерево порозправляло свої віти (Стор., І, 1957, 276).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 277.