ПОРОЗСИЛА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Розіслати в різні місця всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь. Вона ж про своє дбала, щоб свідків не було, і всіх по хатах порозсилає: ту проса товкти, того гулять, кого бабу одвідати, аби довше загаялись (Барв., Опов.., 1902, 341); — В повіті вже, видно, щось прочули, раз дозори оце порозсилали в усі кінці (Гончар, II, 1959, 240); — Директив тут та циркулярів різних зібралася ціла гора. Сідайте та під копірку переписуйте, треба по колгоспах порозсилати… (Вишня, II, 1956, 71); // Дати призначення на роботу в різні місця всім або багатьом. — Куди-то оце нас порозсилають, як ми скінчимо курс (Н.-Лев., І, 1956, 346).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 278.