ПОРОЗСИПА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Розсипати все або багато чого-небудь. Як забачать [люди], бувало, що йдуть татари, то зараз самі поб’ють в хаті горшки, порозривають подушки, порозсипають пір’я по хаті, а самі ховаються (Україна.., І, 1960, 82); Кругом його долі все цілкові лежать: мабуть, порозсипав, таскаючи з капшука (Кв.-Осн., II, 1956, 260); * Образно. Ой високо сонце в яснім небі стало, Гаряче проміння та й порозсипало (Л. Укр., І, 1951, 18).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 278.