ПОРОЗСИПА́ТИСЯ, а́ється, а́ємося, а́єтеся, док.
1. Розси́патися, упасти в різні місця (про все або багато чого-небудь). Тоненьке шовкове волоссячко пасмами порозсипалося по білому чолі, лізло у вічі (Мирний, IV, 1955, 27).
2. Розійтися, розбігтися в різні боки поодинці або групами (про всіх або багатьох). Мша [меса] кінчилась у костьолі, Люд порозсипався, У костьолі тільки шляхтич Убогий зостався (Рудан., Тв., 1956, 138).
3. Розпастися на шматки, на частини, розвалитися (про все або багато чого-небудь). — Старі вози, то й порозсипались, — сумно промовив наймит (Н.-Лев., III, 1956, 125).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 278.